Видатна українська поетеса Ліна Костенко святкує свій 91-й день народження
Ліна народилася в родині вчителів 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина переїхала до Києва. Ще школяркою вона почала займатися літературою, перші вірші видала у 16 років.
Потім було навчання в Київському педагогічному інституті, далі — у Московському літературному інституті імені Горького. Одразу після завершення навчання Костенко видає свою дебютну збірку поезій "Проміння землі", після неї — ще кілька.
Однак вже у 1962 році поетка зіштовхнулася з цензурними заборонами, і тоді вона зникає з літературного горизонту на 15 років. Будучи однією з ключових фігур "шістдесятництва", вона продовжує працювати "у стіл". У цей час вона створює зокрема і відому по шкільній програмі "Марусю Чурай", за який вона отримає Шевченківську премію.
Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців
Ощадбанк скасував обмеження для власників карток: що стане безкоштовним
Заплатять усі, але один раз: чому українцям почали надсилати додаткові квитанції на газ
В Україні 60-річні більше не зможуть вийти на пенсію: коли та як зміняться вимоги до стажу
У часи Незалежності Ліна Костенко теж продовжила творчість, поки не зробила перерву на десятиліття. Після цього виходить її прозовий дебют "Записки українського самашедшого", які наробили справжнього галасу в українському літературному середовищі.
На честь дня народження письменниці нагадаємо кілька її примітних поезій.
* * *
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
***
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.
***
Нагадаємо, Ліна Костенко приголомшила резонансною заявою: "Я випишуся з українців"
Як повідомляв "Знай.ua", Ліна Костенко "зігріває" українські серця в ці важкі часи: взаємність дуже важлива
Знай.ua писав, Тернопільська Дюймовочка з великим серцем закохала в себе Україну: майбутня Ліна Костенко