Українська дитяча письменниця, політичний активіст і захисниця всього українського Лариса Ніцой розповіла, як побувала з робочою поїздкою в Кропивницькому.
Про це стало відомо завдяки новій публікації Лариси Ніцой в мережі Facebook.
Все почалося з того, що одного разу активістці написали в Фейсбуці з проханням звернути на них увагу, далі послідувало запрошення приїхати в гості в сільські школи. Ніцой погодилася і поїхала.
"Почалося все так.
- Пані Ларисо, зверніть на нас увагу!
Гм. Цікаве повідомлення на фб. Шлю смайлика і відповідаю:
- Звертаю увагу.
- Ура-а-а-а! – у відповідь. – Приїдьте у наші сільські школи в гості. Це на Кропивниччині.
- А карантин?
- У нас помаранчева зона. Учні в школах. Хворий був один. Всіх розсадимо малими групами, дистанція, маски – все дотримаємося.
Приїхала. Люди хочуть українського світу. Люди прагнуть української України. Всі на одній хвилі. Всі усміхнені. Всі радісно зустрічають. Сільська інтелігенція і сільські учні – це просто кайф. Зовні від міських не відрізниш. Це раніше було видно, де селюк, а де гарадской. Тепер одягнені однаково, стрижені однаково, на нігтиках манікюр однаковий, смартфони однакові… Але сільські всередині – тепліші. Міські – колючіші. Це якщо старші. А якщо менші – всі однакові няшки",- розповідає Ніцой.
Після теплих зустрічей у школах, письменниці запропонували поїхати безпосередньо до Кропивницького і там заночувати. Від квартири Ніцой була захваті, адже вона була зроблена в стилі 20-го століття.
"Після неймовірно теплих зустрічей в кількох селах відправляють не в Київ, бо вже так дозустрічалися, що ніч настала: «Їдьте ночувати в Кропик, там Вас уже чекають».
Їдемо. Переживаю, де ми там ночуватимемо. Сказали, що якась оселя зі старими речами, що мені буде цікаво. Гм. Старі речі я люблю дивитися, але жити серед старих речей? Краще в сучасних умовах. Але ж чекають, не зручно відмовити.
Приїжджаємо.
Ще в такому я не ночувала! Квартира свіжа, відремонтована. Але! Все зроблено в стилі початку 20-го століття. Це коли були гімназисти і «кісєйні баришні», тобто, панянки. На дверях афіша про продаж калош. На кухні шворка з прищепками, на яких «сохнуть» панталони (труси по коліна) з мереживними рюшами. Новенькі, не чиїсь. На столі гасова лямпа, старовинний телефон. На вішаку шкіряний портофель, під вішаком валянки. У шафі карафка з мутною самогонівкою, заткнутою кукурудзяним качаном. Але є й кавові чашечки, які треба тримати, як колись, відставивши мізинця.
Це дуже смішна, прикольна, класецька квартира. Санвузол сучасний. Хостел. Матрасики і вся постіль нова. 8 спальних місць. Я була в ньому перша і єдина відвідувачка. Відкрила для всіх сезон.
Тільки карантин закінчиться, всі їдьте до Кропика погуляти, а ночувати - у цю квартиру. Є в ній (в окремій кімнаті) нові, пошиті в минулому стилі сукні й чоловічі костюми. Можна робити фотосесію а-ля Броня Прокопівна, чи якась інша панія, сурйозна. Як вони в тому одязі ходили? Страшне. Так не зручно! Поки одягла каркас під спідницю, поки вчепила капелюшка… Хай Бог милує. Мене лише на одну сукню вистачило. Це дуже важко і не зручно. Цікаво, в чому ходитимуть українці через 100 років? Теж будуть казати на наш сьогоднішній одяг, що не зручно. Як вони (це ми тобто) в цьому ходили? Замість нашого одягу буде якась друга шкіра. А зверху вишиванка ...", - поділилася враженнями Лариса Ніцой.
Після проведеної колоритної ночі в цікавій квартирі прийшов господар житла і запросив поснідати в істинно український заклад.
"Прокинулися вранці в цій цікавій обстановочці. Виспалися. Господар прийшов. Прізвище прикольне. Олександр ЗнахарЕнко. Каже:
- Пора їсти! Повезу вас в таке саме, як і ця квартира, смачне місце, теж українське, українці тримають. Свій до свого по своє.
А ми згодні!
Приїжджаємо. «Козацькі чебуреки».
- Хахаха! Чебуреки - і козацькі?
- А то! - каже молодий господар. - Козаки всюди бували, всюди перемагали, думаєте, чебуреків не вміють робити?
- Думаю, вміють! – сміюся у відповідь.
Заходимо.
На стінах Холодноярська картина. Дерев’яні столи, полумиски. І табличка «Свій до свого по своє». Все просто, але так смачно! Думала лопну. Чебуреки точно козацькі.
А молодий господар, козак Дмитро, каже:
- Ми цими чебуреками проводимо лагідну українізацію.
Гості до нас «здраствуйтє», а ми до них «Доброго дня», «нехай смакує», «будемо раді бачити»… Наїдяться смачно і вдруге приходять. «Здраствуйтє, нам понравілось». А ми їм знову «Доброго дня», «нехай смакує», «будемо раді бачити»… Вони уже починають нам українською «дякую» казати. А на третій раз, коли до нас приходять – то вже з порога «Доброго дня», і українською щебечуть.
Насміялися, наговорилися, наїлися чебуреків, холодцю з півника з хроном, квасу свіженького домашнього напилися, медом зі їхньої ж пасіки поласували…"
Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше
Нагадаємо, раніше Україна прирівняла пластикові паспорти до цифрових, захисниця мови Ніцой передбачила наслідки: "у майбутньому..."
Як повідомляє портал «Знай.иа» Ларисі Ніцой зробили дуже боляче прямо у вушко 155 разів: "але це такий кайф..."
Популярні новини зараз
Показати ще
Також «Знай.иа " писав, що Письменниця Лариса Ніцой здивувалася горем українців і не стримала сліз: "зламані, покалічені долі"