Телезірка розповів, чому за час війни був кілька разів змушений змінювати місце проживання і де перебуває сьогодні.
За словами Анатолія Анатоліча, під час останнього візиту до США, його родину попереджали про те, що в Україні може розпочатись війна і пропонували залишитись там, поки ситуація не покращиться. Проте ведучий не міг покинути свою домівку та роботу і повернувся на батьківщину. А вже тут відома родина виявилась не готовою до подій, які розпочались 24 лютого.
«Три дні ми провели в Києві, ночували в підвалі. Але так як дітям було дуже складно, вирішили виїхати з дому. Тоді ми поїхали в маленьке село під Кагарликом, куди нас запросили батьки однокласниці нашої Аліси. По суті, ми жили у незнайомих людей – бабуся та дідусь дівчинки віддали нам свою спальню. Пізніше ми перейшли в іншу кімнату. А загалом у цьому будинку проживало 17-18 людей одночасно – родичі та близькі цих людей», – поділився ведучий каналу «Україна» у своєму Інстаграм.
Там родина ведучого прожила десь тиждень, а, переконавшись, що в селі спокійно – перевезли й своїх матусь, але в інший будинок, місця в якому теж дістались їм безкоштовно. Це тривало 3 тижні.
«Далі залишатись було не зручно, тим паче приїхали інші родичі, селити яких було ніде. Тож ми почали думати, куди рухатись далі. На Західній Україні житло виявилось дуже дорогим, хоча дехто пропонував безкоштовно віддати кімнату. Проте нас 9 чоловік, і це викликало певну незручність», – розповів Анатолій Анатоліч.
Підлітки понівечили жінку і скинули її зі скелі: найстаршого злочинця стратили за допомогою тортур
Будуть великі штрафи: з якого віку юнаків чекають у ТЦК
Розмір виплат зміниться: що чекає на пенсіонерів у 2025 році
Українцям виплатять по 4 500 гривень: кому пощастить отримати допомогу
Рішення прийшло від куди не чекали. Доньки телеведучого навчаються у французькій школі, з якої й надійшла пропозиція надати житло у невеликому французькому місті родині на місяць або ж до кінця навчального року – тобто на 2 місяці.
«Ми зважили «за» та «проти» і вирішили їхати. До того ж, нам пообіцяли максимальну підтримку та допомогу. І це ми відчули одразу ж. А от сама дорога була дуже складною, вона зайняла кілька днів. Перетнули безліч кордонів, але зараз відчуваємо себе у безпеці, діти у школі, – коментує Анатолій Анатоліч. – Наразі ми вирішуємо, що робитимемо далі. Звісно, всі хочуть додому і навіть думки не виникає залишатись тут назавжди».