Рівно 5 років тому, 18 липня, у 2016-му, поблизу Кримського, трагічно загинув Володимир Цірик – 23-річний офіцер, який носив псевдонім "Оса". Не дивлячись на юний вік, він дослужився до старшого лейтенанта Збройних сил України, був командиром 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-тя ОМБр Холодний Яр.
Тоді, у ніч на вівторок, із 18 на 19 липня, в зоні АТО на Луганщині бойовики підірвали БМП 93-ї окремої механізованої бригади ЗС України, яка поверталася із завдання, та обстріляли екіпаж. Військовий побратим Володимира, Олександр Сак на псевдо “Стафф”, того ж дня також отримав поранення.
Він розповів, що того дня, разом із Володимиром ходили в розвідку, адже безпілотників бракувало. 18 липня був черговий такий вихід у тил російських окупантів:
«Ми сидимо у посадці біля дороги, якою їздить їхня техніка, бачимо, як машини їдуть, як жива сила ворога ходить, говорять собі по телефону. У нас група вогневої підтримки готова в разі чого, шляхи відходу забезпечені, медична евакуація. Я вирішив зробити вогневий наліт. Під час бою мене і командира операції вивели з ладу.»
У тому ж бою загинув механік Роман Омельченко: його БМП-2 підірвалася, також кілька військовслужбовців були поранені. Отримав уламков поранення і Стафф - куля у правій нозі , уламки у лівій, ліву руку посікло. Тому його і ще одного сержанта, у якого в хребті застрягла куля калібру 5,45 мм, довелося тягти півтора кілометра до своїх позицій. Поранення отримав і Володимир Цірик.
Індексація пенсій у 2025 році буде не для всіх: хто опиниться за бортом підвищень
Дають лише 3 дні: в Україні змінилися правила повісток поштою, що це змінює для чоловіків
Податкова перевіряє українців за кордоном: що вже відомо
Розмір виплат зміниться: що чекає на пенсіонерів у 2025 році
Стафф каже, що виглядав Оса так, ніби все було добре. Принаймні медики оцінили його стан як найлегший. Було уламкове поранення правої ноги і контузія. Але він навіть пересувався власними силами – йшов, трохи тримаючись під руку.
«Я знав, що Вова живий, що все нормально, його везуть у шпиталь. Поранення ми дістали десь о 18-й, у госпіталь у Сєверодонецьку мене доправили майже о 23-й. Там я побачив, що Стет із БМП живий, Немо живий, біля мене, а ліворуч – порожньо, нікого не несуть.
Я чекаю, коли Осу принесуть. Там був лікар, я запитав: “А де ще один?” Він показав руками навхрест, мовляв, “все”. Тоді я сприйняв це як непорозуміння.»
Уже вранці, коли Стафф відійшов від наркозу старшина роти повідомив, що Володимир помер. Як виявилося, він отримав тяжку контузію, яка була несумісна із життям. Із поля бою він навіть не дожив до шпиталю.
Уже дорогою, будучи у автомобілі швидкої він встиг скзати "я втрачаю світло", посміхнувся востаннє і назавжди залишився 23-х річним героєм України.
Світла пам'ять захиснику!
Також Знай.uа писав Український воїн-медик загинув на Донбасі, побратими увіковічнили у віршах: "Твої руки спасали життя"
Як раніше повідомляв Знай.uа На Донбасі під артилерійським обстрілом загинув герой з позивним "Бєлий": сиротами залишилося троє дітей