Українці з першого дня війни заспокоюють себе тим, що це все ненадовго. Експерти з усіх боків верещали, що зброї в росіян вистачить на тиждень максимум, а потом війна почне наближатись до завершення.
Олексій Арестович казав про "ще трошки потерпіть, 2-3 тижні", а гадалки-тарологи-астрологи заспокоювали, що літо українці проведуть у Криму.
Але літо вже прийшо, а кінця-краю війни не видно. В Зеленського розповідають про затяжну фазу війни, а люди не розуміють, як врятувати свої думки від мороку.
Про це ведуча Вікна-новини на СТБ Яна Брензей поговорила з військовим психологом Андрієм Козинчуком в ефірі інформаційного телемарафону.
Штрафи від ТЦК зростуть вдвічі: ухилянтів добряче потрусять
Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї
Долари з "заначки" можуть розчарувати: почали діяти нові правила обміну валюти
Пропрацював 40 років, а пенсія мізерна: у ПФУ звернулися до українців, сподобається не всім
Яна каже про те, що інколи здається, що війна не закінчиться ніколи. І через це настає апатія: нічого не хочеться робити, бо все одно попереду страх і біль. Як бути із цими емоціями та розумінням, що війна надовго?
"Тут важливо усвідомлювати, що є війна, як явище в країні та світі, і є війна, як психологічний стан у голові. Й оце формулювання "морок надовго" – це те, як ви ставитесь до цього. Важливо навчитися жити за умов війни так, аби цей морок не сіяти в голову",- відповідає Козинчук.
Нам треба навчитися жити, функціонувати, відпочивати воюючи. Ми воюємо по-різному: хтось стріляє, хтось донатить, хтось працює. Лише додається нова деталь – війна. Як би це не було дивно, але ми вже навчилися це робити. Навчилися жити із ковідом, навчилися жити ще 2013 року із війною.
Берзней акцентує на тому, що ця адаптація несе за собою й те, що інформація про людські втрати перестає бути такою відчутною. Це стає лише статисткою. Де цей баланс: жити та прийняти війну як фактор життя і з іншого боку не ставати черствим до чужого болю?
"Важливо, щоб ці цифри нам щось говорили. Що нам говорять цифри про втрати: "мені треба усвідомити, у безпеці я чи ні". Якщо вона недостатня, як її збільшити? Яка моя роль у війні? Це найважливіше запитання – що я роблю тут і зараз. Навіть якщо ви не в Україні, у вас є ваша роль",- наголошує психолог.
Нам треба стати адаптивними, аби не ігнорувати кількість жертв, а усвідомлювати, що я роблю для того, аби я чи мої рідні не стали наступними жертвами, що мені зробити, аби вберегтися. Як мінімум – сходити на тренінг домедичної допомоги. Цей скіл, що в тебе з’явиться, знизить тривогу та підвищить впевненість.
На початку війни було багато порад щодо того, як планувати життя після війни, візуалізувати майбутнє після війни. Але зараз, коли ми розуміємо, що війна надовго, виникає питання, чи варто займатися цим плануванням життя після війни?
"Варто планувати своє життя! Після війни та до війни, завжди! Що таке планування по психології: це коли ти створюєш своє життя, будуєш із плану. Психіка твоя усвідомлює, що ти керуєш життям. Навіть, якщо плани не вкладаються, усе одно треба планувати. Не чекайте закінчення війни для того, щоб щось зробити. Можливо, ви не можете зараз поїхати в Крим, якщо ви чоловік, не можете виїхати взагалі. Але зробіть речі, які ви можете зробити: зізнатись у коханні, іншому чи собі самому. Сплануйте речі зараз і не чекайте до кінця війни. До нашої перемоги нам просто потрібно, аби був план того, чого зараз не можемо зробити. Але не відкладайте життя на потім"
Нагадаємо, не вмикати світло, видалити фото, не давати дітям галасувати: прості правила, щоб зберегти життя в окупації.
Раніше ми повідомляли, що Володимир Зеленський розповів, чи будуть ЗСУ обстрілювати території агресорів за допомогою американської зброї.